18.05.2020.

5 - А клас.

Українська література.

Тема: Микола Вінграновський. " Перша колискова", " Бабусин дощ"

1. Душу свою поет повинен берегти...

2. " Перша колискова" - висловлення поетичної любові до дитини і турботи про неї, батьківського заповіту.

Спи, моя дитино золота,
Спи, моя тривого кароока.
В теплих снах ідуть в поля жита,
І зоря над ними йде висока.

Спи, моя гіллячко голуба,
Тихо в моїм серці і щасливо.
За вікном хлюпочеться плавба
Твоїх літ і долі гомінливої.

Спи, моя дитинко, на порі.
Тіні сплять і сонна яворина…
Та як небо в нашому Дніпрі,
Так в тобі не спить хай Україна.

Хай вона не спить в тобі повік,
Бо вона — для тебе і для світу…
Люлі, мій маленький чоловік,
Капле сон сріблястий з верховіту…

Тема твору: звертання матері до своєї дитини вирости гідним сином батьківщини.

Ідея твору:  уславлення патріотизму та материнської любові, заклик любити та жити для України.

Основна думка: патріотами не народжуються, ними стають.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш

Тематика: патріотична лірика.

Художні засоби.

Епітети: «дитина золота», «теплих снах», «гіллячко голуба», «тихо в серці», «долі гомінливої», «сонна яворина», «сон сріблястий»,«маленький чоловік». 

Метафора: «спи, гіллячко», «тихо в моїм серці і щасливо», «хлюпочеться плавба твоїх літ і долі гомінливої», «в тобі не спить хай Україна»

Персоніфікація: «тривого кароока»,«ідуть жита», «зоря …йде», «тіні сплять і …яворина», «капле сон з … верховіту»,«ця річечка Дніпра тихенька синя доня». 

Порівняння: «Та як небо в нашому Дніпрі, так в тобі не спить хай Україна».

Пестливі слова: гіллячко, дитинко, маленький.

Анафора (єдинопочаток):

Спи, моя дитино золота, 

Спи, моя тривого кароока. 

Спи, моя гіллячко голуба, 

Спи, моя дитинко, на порі. 

Звертання: «моя дитино золота», «моя тривого кароока», «моя гіллячко голуба», «моя дитинко», «мій маленький чоловік»

Паралелізм: «Та як небо в нашому Дніпрі, Так в тобі не спить хай Україна».

3. " Бабусин дощ" - особливий спосіб вираження почуттів автора.

Тема твору: бачення дощу очима дитини, котрій казка допомагає  перебороти страх.

Ідея твору:  оспівування казковості та неповторності звичайного дощу, заклик вірити у добро, пізнавати народну мудрість.

Основна думка:  бачити в звичайних буденних краєвидах чарівну казку.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш

Тематика: пейзажна лірика.

Художні засоби.

Епітети: «стежка стежкояблуката», «темним садом», «посріблене сідло». 

Метафора: «з котяри - іскри», «з м'яти — чамрота!», «мокро дихає», «попискують пташата в його вусі», «в бороді дрімають їжаки». 

Персоніфікація: «пускає бульби … хата».

Оклики: «З котяри — іскри!», «З м'яти — чамрота!», «Іде хтось темним садом — заховайсь!».

Риторичні запитання: «Як звуть його?», «Чи взагалі він звавсь?», «Хто він такий в залатанім кожусі,  в кожусі, а хапає дрижаки?», «Де ж кінь його?», «Зайти чи ні до нас, до бульбохати?..».

Порівняння: «Рука — крило, друга рука — весло».

Протиставлення (антитеза): «У півобличчя день, а півобличчя з ночі».

Анафора (єдинопочаток):

«Іде хтось темним садом — заховайсь! 

Іде, й стає знадвору за стіною»;

«Прийшов під нашу хату ненароком, 

Прийшов перечекати і стоїть». 

Авторські новотвори (неологізми, що не прижились): стежкояблуката, бульбохата.

4. Завдання:

- прочитати поезії виразно;

- зробити  фотоколаж до однієї, надіслати на Viber ( 0990476326)