21.04. 2020, 22.04.2020.

11 - А,  11 - Д клас
Українська література

Тема: Ліна Костенко. 
        " Хай буде легко. Дотиком пера...",
          " Я вранці голос горлиці люблю",                     " Недумано, негадано..."

1. Готуємося до ЗНО
 " Прізвиська" або перифрази про українських письменників.

Літературні організації та угрупування за програмою ЗНО.

2. Просто послухайте!!!!!!

 " Хай буде легко. Дотиком пера"

" Недумано, негадано..."

" Я вранці голос горлиці люблю"

" Між іншим"                                                                                                                       

3.  Просто прочитайте!!!!.                                                                                                                                   

Хай буде легко. Дотиком пера...

Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ — березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам'яті вустами.

        Коментар

Вірш Ліни Костенко «Хай буде легко...» — філософський етюд про пам'ять, про почуття, про відчуття життя, в якому перемішалися чорне й біле, добро й зло. Людині потрібне інколи не лише солодке, а й гірке, не лише світле, а й темне, щоб більше поцінувати те добре, світле, що є.

«Я вранці голос горлиці люблю»

Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю я забуваю, зовсім забуваю. Я вранці голос горлиці люблю. Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? — Я вранці голос горлиці люблю! Я скучила за дивним зойком слова. Мого народу гілочка тернова. Гарячий лоб до шибки притулю. Я вранці голос горлиці люблю...

«Недумано, негадано»

Надумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань. Де вечір пахне м'ятою, аж холодно джмелю. А я тебе, а я тебе, а я тебе люблю! Ловлю твоє проміння крізь музику беріз. Люблю до оніміння, до стогону, до сліз. Без коньяку й шампана, і вже без вороття, — я п'яна, п'яна, п'яна на все своє життя!

Коментар

Кохання — всепоглинаюче, всеохоплююче почуття. Вірш Ліни Костенко «Надумано, негадано...» — освідчення в коханні. Почуття ліричної героїні такі глибокі — «до стогону, до сліз», і хочеться ввібрати кожен промінець, що випромінює коханий: «Ловлю твое проміння крізь музику беріз». Задушевність змальованої картини підтримується романтичним пейзажем на початку твору, який покладений на музику і став прекрасним романсом.